Лейґару не знає кінця своїй ненаситності. Боїться води священної, забула, що сама була нею, що всі були Нею.
Часом Лейґару лишається у подобі людини. Плете корзини із верболозу і наспівує пісні. Чорні води слухають, а круки плачуть.
Нежива вода стирає пам'ять, і Лейґару забуває пророцтво, яке її звільнить. Час йде повільно, надто повільно.
Чорні ріки густішають.
--------------------------
Leigaru fills up with dark water, which knows no sun. She drinks lifeless drops from roots, talks in spells with branches. "Grow, grow deeper, give me a swallow" - whispers.
Leigaru doesn't know how to end her thirst. Afraid of holy water, she forgot that she was the water once.
Sometimes Leigaru turns into a girl. She weaves baskets from willow and sings songs. Black water listens and ravens cry.
Black water erases memory and makes forget prophecy how to release Leigaru's doom. Time goes slowly, very slowly.
Black River becomes thicker and sick.
